Курс валют USD 25.75 : EUR 28.70
+38 0332  74 91 91
office@novimandry.com

Пошук по сайту
+38 050 377 0727, +38 063 567 6666, +38 097 554 9293

Пам`ятки Волинської школи сакрального дерев`яного будівництва

Існування Волинської школи сакрального зодчества жожного разу не висвітлювалась в публічних ЗМІ, а результати досліджень даної теми істориками та архітекторами залишались доступними лише вузькому колу фахівців.

На жаль, до нашого часу, значна частина волинських церков дійшла зі значними перебудовами. Російський уряд в 19 столітті всіляко сприяв спотворенню церков, котрі мали риси народної архітектури. Добудова чужорідних дзвінниць, зміна форми вікон та декору робили з чудових зразків сакральної архітектури звичайні церкви псевдоросійського стилю. В радянський час багато храмів використовувались як складські та підсобні приміщення а деякі взагалі були розібрані чи згоріли. Нищівними часто є сучасні ремонти, при котрих використовують чужорідні синтетичні будівельні матеріали, та ховають під синьою фарбою автентичний вигляд древніх храмів. Та не дивлячись на все це, ще багато церков бережуть риси народного будівництва та нагадують про майстерність волинських майстрів.

1.922_b1251276848 2.800px-Church_of_St._Demetrius_in_Zhorany,_Ukraine_2

Характерними рисами Волинської школи сакрального будівництва є: використання простих, переважно прямокутних або восьмигранних форм та приземлистих верхів. Волинські храми часто опоясувались обхіднмими галереями чи карнизами на кронштейнах. Переважно тридільні, з ширшим в плані центральним зрубом. Прямокутні в плані, лише для абсиди будували пятигранний зруб.

Цікавими є церкви з трьох окремих зрубів з надбудованою над бабинцем дзвінницею. Автентичний вигляд цих будівель поєднує в собі риси народного будівництва та стилістично перекликується з дерев`яною фортифікаційною архітектурою більш давніх часів. Такою є наприклад найдавніша на Волині дерев`яна церква — Дмитрівська 1567 в селі Гішині (рис.4) біля Ковеля. Є також зображення втрачених церков даного типу в селах Суходоли 1580 (рис.3), Машів 1629, Судче 1663. Такий вигляд отримала й Миколаївська церква 1601 в Лудині після перебудови в 19 столітті.

3.Симеонівська церква (1777-1905). Суходоли, Володимир-Волинський район 4.ostrozkarda.gov.ua. Церква_святого_Дмитра_в_селі_Гішин_Волинської_області

Будувались подібні церкви і пізніше, в 18 столітті. Тіж самі шатрові прямокутні дахи, прості форми, зруби різної висоти, проте жодна зі збережених пам`яток того періоду не має надбудованої над бабинцем дзвінниці. До даких зразків відносимо: Миколаївську церкву 1743 в Смолигові біля Торчина та церкву Різдва Богородиці 1738 в Видерті на Камінь-Каширщині. Нажаль ці церкви мають «корективи» в псевдоррсійському стилі у вигляді дзвінниць 19 століття. Хорошим збереженм зразком є Покровська церква 1762 в Городинях Рожищенського району. І більш давня Стрітенська на хуторі Михнівці Камінь-Каширського району, збудована в 1642 році для потреб монастиря. Паралельно з цим типом церков будувались і церкви які мали рівновисокі зруби і дуже простий «хатній» дах, прикладом такої церкви є Параскевівська 1774 в селі Осівці на Камінь-Каширщині. Не дивлячись на перебудови, зберегла риси народної архітектури і Дмитріївська церква 1764 (рис.2) в селі Згорани на Любомльщині. Ще одна Волинська церква (Параскеви 1784) з лаконічними формами збереглась в білоруському селі Місятичі (рис.1).

5.Кутрів. з сайту berestblag.church.ua 6.с.-Михалківці-церква-Святої-Трійці-1740р.httpostrozkarda.gov.ua 

Характерними для Волинської школи є також церкви з єдиним великим приземлистим куполом на восьмигранному барабані, в котрому часто влаштовувались круглі вікна. Серед збережених: Покровська церква 1643 м. Почаїв (передмістя Старий Почаїв), Преображенська церква XVI ст. Нуйно Камінь-Каширський район, Михайлівська церква 1787 Мирогоща Перша Дубнівський район. Покровська церква 1781 року в Обарові Рівненського району (спотворена сучасною цегляною прибудовою). Троїцька церква 1740 (рис.6) в с. Михалківці Острозького району. Траплялись іноді і двокупольні церкви, наприклад в тому ж Острозькому районі церква в селі Милятин 18 ст. Серед втрачених варто згадати церкву Благовіщення 1505 (рис.7) в Ковелі та Згорівшу недавно Іллінську 1700 в Камені-Каширському. Цікавими є три церкви в селах Вільхівка (Хрестовоздвиженська церква 1782), Кутрів (Георгіївська церква 1761) (рис.5), та Ржищів (Михайлівська церква 1779) Горохівського району, збудовані за подібними проектами.

7.Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці в Ковелі, 1506 рік. 8.OLYMPUS DIGITAL CAMERA

9.10009620_546820775431801_857155597_n10.Миколаївська_церква,_Меморiальний_комплекс_-Козацькi_могили-,_с.Пляшева,_Радивилівський_р-н.,_Рівненська_обл

Довершеною архітектурною формою волинської школи є тризрубна трикупольна церква. Найпершим трикупольним волинським храмом є скоріш за все церква в Качині 1589, проте ремонти пізніших часів змінили її архітектуру. Найбільного ж поширення трикупольні храми набули в другій половині 18 століття, пам`яток даного типу збереглось чи не найбільше. Крім головного купола над навою, влаштовувались куполи також над бабинцем та апсидою. Такі церкви збереглись на Житомирщині, в селах Кам`яний брід (Церква Воздвиження 1787), Краївщина (Михайлівська церква 1757), Жубровичі (Церква Різдва Богородиці ХVII ст.), в Оржеві (Преображенська церква 1770) та Грабові (Церква Св.Юрія 1775) біля Рівного, в Великому Стидині Костопільського району (Покровська церква 1768), Маринині Березнівського району (Преображенська церква 1801) (рис.8), Тучині Гощанського району (Преображенська церква 1730). Дещо перебудована (розібрано купол над бабинцем і надбудовано дзвінницю) церква Різдва Богородиці 1723 в Камені-Каширському. Унікальною є Миколаївська церква 1757 (рис.9), в селі Борочиче Горохівського району, центральний зруб якої вдвічі вищий за зруби абсиди та бабинця. Ще одна пям`ятка — Михайлівський храм 17 століття (рис.10), перевезений в 1912 році з села Острів на Козацькі могили під Берестечком.

11.37_big12.степань з вікі

Серед інших храмів варто виділити величну Дмитріївську церкву 1763 (рис.11), збудовану в с. Старий Кривин Славутського району місцевими майстрами та Троїцьку церкву 1759 р. в Степані (рис.12), єдину з волинських церков що має хрестовий план.

Використання зрубів-клітей в будівництві, стриманість і лаконічність а також архаїчна форма дахів, наводить на думку про прямий звязок волинської традиції церковного будівництва з архітектурою Київської Русі.

Іван Шворак  (Використано зображення з Вікіпедії)